Побачити

Фригійська долина

Регіон, раніше відомий як Фригія Епіктет, що є гірською місцевістю, розташованою в трикутнику поміж містами Кютаг’я, Афьонкарахісар та Ескішехір, сьогодні має назву Фригійська долина (турецькою мовою — Frig Vadisi). Фригійські плато покриті туфом — пористим вулканічним камінням гори Туркмен — старого вулкану на сході Кютаг’ї. Ці плато заселяли фригійці між 900–600 рр. до н. е. З того періоду збереглися храми просто неба, вівтарі й скельні гробниці, присвячені Богині-матері Кібелі та багато інших споруд, які використовували для оборони та укриття. У регіоні, де пізніше оселилися римляни й візантійці, залишилися рештки пофарбованих фарбувальною мареною хрестів, писань і фресок. Замок Делікташ і замок Пентесер — споруди, які вирізали в скелях фригійці й візантійці. Цей привабливий, незайманий регіон, який варто відвідати, містить соснові ліси й природні скельні споруди та схожий на Каппадокію.

Фригійський шлях — це 500-кілометрова пішохідна й велосипедна стежка, що відповідає міжнародним стандартам. Вона утворилася з доріг, якими користувалися фригійці у Фригійських долинах між провінціями Анкара, Афйонкарахісар, Кютаг’я й Ескішехір. Для полегшення проходу весь шлях позначено червоними й білими кольорами. На Фригійському шляху є фригійські будинки, а також сільські приміщення й пансіонати. Подорож по Кютаг’ї, що має три основні маршрути, розпочинається з ферми Єнідже селища Ахметоглу, розташованого на відстані 15 км від шосе Кютаг’я-Ескішехір. Це приблизно 150 км від Язиликаї в Ескішехірі.

Стародавнє місто Айзаной

Стародавнє місто Айзаной (турецькою мовою — Aizanoi Antik Kenti) — одне з найважливіших стародавніх міст. Воно лежить у районі Чавдархісар приблизно за 47 км від Кютаг’ї. Вважають, що місто Айзаной виникло, коли народився міфологічний герой Азан — син легендарного царя Аркаса й Дріади Ерато. Азан згадується в стародавніх джерелах як вождь фригійців, які мешкали навколо священної печери Богині Метер Стюнене у верхній частині грецької затоки Пенкалас (Коджачай).

Айзаной знову відкрили й дослідили європейські мандрівники 1824 року. З 1970 року тут щороку регулярно проводять розкопки. Серед руїн можна виділити Храм Зевса, найкраще збережений у своєму роді в Анатолії; першу у світі будівлю товарного обміну; єдиний у світі комплекс театру й стадіону, які звели прилеглими; дві турецькі лазні; вулицю з перистилем і п’ять мостів, що пролягають через річку Коджачай, два з яких збереглися до сьогодні, разом з двома агорами, гімназією, священною місцевістю Метера Стюнене, некрополем, стародавньою дамбою, водними шляхами та брамами. Стародавнє місто Айзаной було сучасником таких міст, як-от Ефес, Пергам і Сіде.

Храм Зевса

Храм стоїть на подіумі посеред району, оточеного колонними галереями, за 200 метрів від західної сторони річки Пенкалас (Коджачай).

До підземної целли (священної палати в храмі), яку присвячено фригійській богині Метр Стейнене і яка виходить на дах, ведуть сходи. Особливо цікаві акротерії споруди, яка є одним з найкраще збережених іонічних храмів в Анатолії. Західний фронтон має погруддя Богині Кібели на кінці середнього акротерія з вирізьбленими на ньому гілками й листям. На східному фронтоні зображено бюст Зевса. На стінах передньої галереї є написи, що прославляють імператора Адріана та Апулея, який був важливий для Айзаноя. Храм із внутрішнім двориком з чотирма колонами й агорою звели між 117 і 138 рр. до н. е.

Замок Кютаг’я

Замок Кютаг’я (турецькою мовою — Kütahya Kalesi), населений ще з античності, що робить його одним з надзвичайних зразків минулого, сьогодення й майбутнього, зміцнили відновлювальними роботами та доповненням у періоди сельджуків і герміянідів та в османський період. У V столітті його стіни зміцнили візантійці. Замок складається з трьох частин: верхньої, внутрішньої й нижньої. За словами Евлії Челебі, замок Кютаг’я має 72 бастіони й за цією особливістю є третім за величиною замком Туреччини.

Велика мечеть

Відома як Мечеть Беязида (турецькою мовою — Yıldırım Beyazıt Camii), вона є найбільшою й найкрасивішою мечеттю в Кютаг’ї. Не маючи внутрішнього дворика, мечеть прямокутного плану, відновлена Мімаром Сінаном під час експедиції Сулеймана Пишного до Родоса, пізніше була майже повністю відремонтована й набула остаточного вигляду з куполом. Великі колони всередині мечеті привезли зі стародавнього міста Айзаной. У внутрішній частині стоїть невеликий фонтан, а на вершині фонтана є балкон муедзіна з чотирма колонами. Головне місце мечеті вкрите двома розташованими поруч куполами й напівкуполами з боків, що підтримуються шістьма колонами. Її варто відвідати навіть просто для того, щоб побачити плиткову панель із зображенням Кааби праворуч від міхраба, над яким височіє напівкупол.

Плиткова мечеть

Мечеть звів живописець і флейтист Ахмет Якупоглу 1973 року. Стиль та орнамент структури є прикладом середньоазіатської турецької архітектури. Внутрішній бік восьмикутної конструкції з двома поверхами й одним куполом прикрашають зроблені вручну малюнки, а зовнішній бік — спеціально виготовлена синя плитка Кютаг’ї. Це самобутній приклад з турецькими мотивами й архітектурою.

Будиночок Мевлеві — Мечеть Дьоненлер

Побудований у формі колоподібного будинку в XIV ст., будиночок Мевлеві (турецькою мовою — Mevlevihane) — це оригінальний зразок турецької архітектури Анатолії раннього періоду. У будиночку Мевлеві було проведено два ремонти, і до сьогодні колоподібний будинок та целли дервіша збереглися непошкодженими. Конструкція має прямокутний план майже у формі квадрата й восьмикутний шків. Колоподібний будинок перетворили на мечеть з подальшим ремонтом і додаванням міхраба. У місцевості будівля відома як мечеть Дьоненлер. На вхідних дверях мечеті є плитковий напис ХІХ століття. Прилеглий до споруди масжид побудував Імадюттін Хезар Дінарі, відомий як Завойовник Кютаг’ї в період Сельджуків, а мавзолеєм будиночку Мевлеві він став після поховання Ергуна Челебі — онука Румі.

Меморіал мучеників Думлупинар

Меморіал мучеників Думлупинар (турецькою мовою — Dumlupınar Şehitliği) спорудили, щоб шанувати пам'ять про солдатів, котрі загинули на всіх фронтах під час війни за незалежність. Його відкрили для відвідувачів урочистою церемонією 30 серпня 1992 року, у річницю битви при Думлупинарі. Меморіал мучеників складається з Пам’ятника трьом командирам, Пам’ятника ополчення, символічного кладовища 500 мучеників та епіграфів, Пам’ятника батькові-синові мученика, Пам’ятника Мехметчіку, Намазгаху й фонтана.

Музей кахлю

Музей кахлю (турецькою мовою — Çini Müzesi) демонструє керамічні архітектурні елементи, вироблені в Кютаг’ї й Ізніку; плиткові написи, вази, тарілки, панно та предмети побуту з кахлю виставлено в хронологічному порядку. На вході музею розміщено другий за величиною кам’яний напис у світі, написаний османською турецькою мовою.

Археологічний музей

Також відомий як медресе Ваджідіє (турецькою мовою — Vacidiye Medresesi). Серед експонатів є предмети, що належать до епохи палеоліту з пізнього міоцену, енеоліту, старої бронзи, хетського, фригійського, елліністичного, римського, візантійського, сельджуцького й османського періодів. У музеї експонують один з небагатьох непошкоджених амазонських саркофагів у світі.

Будинок культури та мистецтва Евлії Челебі

Це будинок, де народився Евлія Челебі — відомий мандрівник, учений, історик, письменник і фольклорист з Кютаг’ї. У саду будинку знаходиться Мавзолей Кара Ахмед-бея — діда Евлії Челебі. Стару будівлю поруч з особняком перетворили на центр традиційних ремесел.

Тріумфальна арка Зафертепе Чалькой

Це арка на пагорбі в Зафертепе Чалькой, де відбулася Польова битва Верховного Командувача. 30 серпня тут проводять церемонії. Здалеку видно складену зброю та Тріумфальну арку (турецькою мовою — Zafer Anıtı), що нагадує палахкотючий смолоскип, які символізують турецьку Війну за незалежність. Арка надихає майбутні покоління досягати перемоги, об’єднуючись, рано чи пізно, проти ворогів як усередині, так і за межами турецької нації.

Музей Війни за незалежність Думлупинара

Музей побудовано на полі бою, де пройшла Війна за незалежність, і створено на згадку про неї. На виставках представлено різноманітну зброю, мечі, фотографії, документи, інструменти й інші предмети.

Мизик Чами (сосна)

Дитячу колиску Османа Газі, засновника Османської імперії, було підвішено на цій сосні типу модрини. Хоча 1980 року дерево було пошкоджено внаслідок природних чинників, устигли зафіксувати його дані: 11 метрів заввишки, 4,70 метра в окружності й вік близько 740 років. Воно було зареєстровано як дерево-пам’ятник.

Історичні будинки Кютаг’ї

Будинки Кютаг’ї (турецькою мовою — Kütahya evleri) зберегли свої первісні форми й входять до списку зразків цивільної архітектури ХІХ століття та дерев’яних характеристик архітектури Анатолії. Ці мальовничі дво- та триповерхові будинки з дерев’яними контрфорсами, віконними композиціями й широкими карнизами зберегли найкращі зразки старовинної архітектури особняків. Типові будинки Кютаг’ї загалом великі. Зовнішню поверхню пофарбовано в білий, гірчично-жовтий, блакитний індиго або брунатно-жовтий колір і покрито глинястим шаром ґрунту. Будинки особливо помітні на вулицях Герміян та Ахірбасан.